Вчитель вищої
категорії
СемененкоО.І.
Навчити дітей
правильному, швидкому, усвідомленому, виразному читанню - одне із завдань
початкової освіти. І це завдання надзвичайно актуальне, тому що читання
відіграє величезну роль в освіті, вихованні та розвитку людини. Читання - це
віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самого себе. Читання - це і
те, чому навчають молодших школярів, з допомогою чого їх виховують і розвивають. Уміння та
навички читання формуються не тільки як найважливіший вид мовної і розумової
діяльності, але і як складний комплекс умінь і навичок, що має навчальний
характер, який використовується учнями при вивченні всіх навчальних предметів,
у всіх випадках позакласного та позашкільної життя. Отже, необхідна,
систематична, цілеспрямована робота над розвитком і вдосконаленням навичок
швидкого, усвідомленого читання від класу до класу.
Повноцінний
навик читання - це база для подальшого навчання всім іншим шкільним предметам,
основне джерело отримання інформації і навіть спосіб спілкування.
З наукової
точки зору значимість процесу читання не менш велика. Успішне оволодіння
навичкою читання - один із показників загального рівня розвитку пізнавальної
діяльності дитини, так само як труднощі в процесі навчання читання говорять про
окремі проблеми розвитку того чи іншого психічного процесу (уваги, пам'яті,
мислення, мови).
Виділяється
чотири якості навички читання: правильність, швидкість, свідомість, виразність.
Читання -
складний психофізіологічний процес.
У процесі
читання можна розрізнити три основні моменти:
1.Сприйняття
слів. Вміти читати - це означає, перш за все, вміти по буквах здогадуватися про
ті слова, які ними позначаються. Коли ми читаємо слова, то не тільки складаємо
букву за буквою, а, схопивши одну або кілька букв, відразу здогадуємося про
ціле слово.
2.Розуміння
змісту. Кожне слово, прочитане нами, може викликати у нашій свідомості
які-небудь зміни. В одному випадку в нашій свідомості виникає певний образ, в
іншому - якісь почуття, , в третьому і те, і інше разом, у четвертому - жодної
постаті і почуття, а тільки лише просте повторення сприйнятого слова.
3.Оцінка
прочитаного. Уміння не тільки прочитати книгу, але й критично поставитися до її
змісту спостерігається, не завжди.
Мотивом читання
є потреба. У молодшого школяра, що опановує читанням, спочатку виникає потреба
навчитися читати, тобто –процес
виникнення з літер слова. Це викликає у нього інтерес. Освоївши первісне
читання (грамоту), учень змінює мотив читання: йому цікаво зрозуміти, яка думка
криється за словами. У міру розвитку читання мотиви ускладнюються і школяр
читає з метою дізнатися якийсь конкретний факт, явище; навіть з'являються більш
складні потреби, наприклад, пізнати мотив вчинку героя, щоб оцінити його;
знайти головну думку т.д.
Сучасна
методика розуміє навички читання як автоматизоване вміння з озвучення
друкованого тексту, що припускає усвідомлення ідеї твору і вироблення власного ставлення до
прочитаного. У свою чергу така читацька діяльність передбачає вміння думати над
текстом до початку читання, в процесі читання і після завершення читання. При цьому важливо пам'ятати, що навички
читання - запорука успішного навчання як в початковій, так і в середній школі,
а також надійний засіб орієнтації в потужному потоці інформації, з яким
доводиться стикатися сучасній людині.
У методиці
прийнято характеризувати навички читання, називаючи чотири якості:
правильність, швидкість, свідомість і виразність.
Правильність
визначається як плавне читання без спотворень, що впливають на зміст читаного.
Швидкість - це
швидкість читання, яка обумовлює розуміння прочитаного. Така швидкість
вимірюється кількістю друкованих знаків, прочитаних за одиницю часу (зазвичай
кількістю слів в 1 хвилину).
Свідомість
читання в методичній літературі останнього часу трактується як розуміння задуму
автора, усвідомлення художніх засобів, осмислення свого власного ставлення до
прочитаного.
Виразність - це
здатність засобами усного мовлення передати слухачам головну думку твору і своє
власне ставлення до нього.
Усі названі
якості взаємопов'язані між собою і взаємообумовлені. Без правильного
озвучування графічних знаків неможливе розуміння окремих одиниць тексту, без
з'ясування значення кожної одиниці не можна усвідомити їх зв'язок, а без
внутрішнього зв'язку окремо взятих компонентів тексту не відбудеться
усвідомлення ідеї твору. У свою чергу, розуміння загального змісту твору
допомагає правильності читання окремих його елементів, а правильне читання та
розуміння тексту стають основою для виразності читання. Швидкість, будучи
темпом читання, за певних умов стає засобом виразності. Таким чином, підготовка
читача повинна будуватися з урахуванням одночасної роботи над усіма чотирма
якостями читання. Даний підхід реалізується вже в період навчання грамоти.
У методиці
поряд з терміном навички читання вживається термін техніка читання. Ще до
недавнього часу цей термін називав тільки технічну сторону процесу читання.
У методичній
науці виділяють три етапи формування навичок читання: аналітичний, синтетичний
і етап автоматизації.
Аналітичний
етап характеризується тим, що всі три компоненти процесу читання в діяльності
читача "розірвані" і вимагають від дитини окремих зусиль та
конкретних операцій: побачити голосну літеру, співвіднести її зі стилем-злиття,
, озвучити кожен побачений графічний стиль, тобто вимовити плавно, так, щоб
слово зрозуміти. Читання по складах - це
ознака того, що дитина знаходиться на самому першому етапі формування досвіду -
аналітичному. Зазвичай вважають, що аналітичний етап відповідає періоду
навчання грамоти. Проте вчитель повинен пам'ятати, що кожній дитині властивий
свій темп в розвитку взагалі і в оволодінні навичкою читання зокрема.
Синтетичний
етап передбачає, що всі три компоненти читання синтезуються, тобто
сприйняття,вимовлення і осмислення
прочитаного відбуваються одночасно. На цьому етапі дитина починає читати цілими
словами. Проте головною ознакою переходу читача на цей етап є наявність при
читанні інтонування. Інтонація при читанні з'являється за умови, якщо читач
утримує в свідомості загальний зміст читаного. Це зазвичай відбувається на
другий рік навчання в початковій школі.
Етап
автоматизації описується як етап, на якому техніка читання доведена до
автоматизму і не усвідомлюється читцем. Його інтелектуальні зусилля спрямовані
на усвідомлення змісту тексту і його форми: ідеї твору, його композиції,
художніх засобів і т.д. Для етапу автоматизації характерне прагнення дитини
читати про себе. Головною ознакою того, що діти досягли рівня автоматичного
читання, є бажання поділитися читацькими
враженнями, прагнення обговорити прочитане.
Такий шлях -
від аналітичного етапу до етапу автоматизації - може бути пройдений дитиною в
рамках початкової школи за умови, якщо вчитель забезпечить у класі певний режим
роботи;
1) вправи в
читанні повинні бути щоденними;
2) підбір
текстів для читання не повинен бути випадковим, а має здійснюватися з
урахуванням психологічних особливостей дітей та літературних особливостей
текстів;
3) вчителем
повинна вестися систематична робота з попередження помилкового читання;
4) вчителем повинна
бути використана в роботі доцільна система виправлення допущених при читанні
помилок;
5) спеціально
повинно бути організовано навчання читання про себе, що припускає декілька
ступенів: читання пошепки, беззвучне артикулювання читаного, "тихе читання"
(в плані внутрішньої мови), власне читання про себе.
Комплекс вправ для вдосконалення навичок
читання
Краще всього
заняття проводити з групою з 3-4 дітей, які відчувають труднощі в читанні, у
формі веселих змагань: хто правильніше і успішніше виконає завдання? Бажано
проводити їх щодня, припустимі також варіанти через день і два рази на день.
Максимальна тривалість заняття - 30 хв, мінімальна - 5-10 хв.
Читання рядків
навпаки по буквах. Написане прочитується справа наліво так, що кожне слово,
починаючи з останнього, озвучується по буквах у зворотному порядку..
Читання тільки
другої половини слів. При читанні ігнорується перша половина кожного слова і
озвучується тільки остання. Ця вправа акцентує для дитини кінець слова як
істотну його частину, яка потребує такого ж точного сприйняття, як і початок, і
формує навички побуквенного його
аналізу. Вона призводить до різкого зменшення помилок, коли правильно прочитується
лише початок слова, а кінець його або домислює, або читається з спотвореннями.
Читання
пунктирно написаних слів. Пропонуються картки зі словами, букви в яких написані
не повністю, а з відсутністю деяких їхніх частин, однак так, щоб зберігалася
однозначність їх прочитання. Дитині йдеться, що на стародавньому папірусі були
написані важливі для всіх відомості, однак з часом папірус занепав і написані
слова частково зруйнувалися; необхідно наперекір цьому порушенню все-таки
отримати від них сенс. Ступінь руйнування букв з кожним разом поступово
збільшується. Ця вправа закріплює в пам'яті дитини цілісні зорові образи літер
та їх поєднань, розвиває і вдосконалює вторинну зону потиличної кори лівої
півкулі (18 і 19-е поля Бродмана), нормальне функціонування якої є основою
сприйняття вербального матеріалу.
Читання рядків
з прикритою верхньою половини. Чистий лист накладається на текст так, щоб
верхня частина рядка була прикрита, а нижня відкрита. Читати треба тільки по
нижніх частинах букв. Після того, як перший рядок прочитано, чистий аркуш
зсувається вниз, прикриваючи верхню половину другого рядка, і т.д. Пошук в
тексті заданих слів. Задаються одне-три слова, які дитина повинна якомога
швидше знайти в тексті. Спочатку ці слова пред'являються візуально, в
подальшому - на слух. Бажано, щоб ці слова зустрічалися в тексті по кілька
разів. Відшукавши їх, дитина може їх підкреслити чи обвести кружком. Ця вправа
формує здатність схоплювати цілісні образи слів і спиратися на них в задачі
пошуку, а також розвиває словесну пам'ять і поліпшує її стійкість до
інтерференції.
Заповнення
пропусків слів у реченні з підказкою деяких їх літер. Тут пропущене слово
підказується кількома літерами, однозначно його визначальними. Читання тексту
через слово. Читати слід не як зазвичай, а перескакуючи через кожне друге
слово.
Швидке
багаторазове проголошення пропозицій. Дитині дається речення або строфа вірша і
рекомендується багато разів поспіль вимовляти її вголос, без пауз і як можна
швидше.
Основні підходи
до вибору методики навчання читання:
Фонетичний
підхід
Лінгвістичний
метод
Метод цілих
слів
Метод цілого
тексту
Метод Зайцева.
Але не слід
думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок
певних прийомів та методів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом уроку,
всією системою методів його проведення.
